|
|
Історія школиІсторія школиНаша школа задивляється в блакить, Її видно на усі чотири сторони, В ній щодня шкільне життя кипить, Сіє зерна знань в дитячі голови. Праця вчителя не легка й не проста, Шкільні будні швидко пролітають, В пам 'яті лишаються літа, Що у споминах із юністю єднають.
Історія створення школи В 1912 році газета «Рада» в своїй кореспонденції «селянська темнота» так писала: «В селі панує така темрява, що аж моторошно стає». Далі повідомляється, що більшість людей не знає, що таке газета, а діти зубожілих селян блукають поза стінами школи. Особливо сумно дивитись на молодь -парубків. Гірка їх забава і пияцтво та бійка. Не лунає рідна весела пісня. За документальними даними, церковнопарафіяльна школа була відкрита в селі в 1899 році, а міністерська - в 1911 році. До встановлення Радянської влади в селі було 75% населення не писемним. Одночасно з соціалістичною революцією відбулась і культурна революція на селі. Для ліквідації не писемності створювались лікнепи, залучались вчителі, культармійці. В 1932 році була 4 річна освіта, а в 1934 році почало здійснюватись обов'язкове початкове безплатне навчання, а потім семирічне. В 1936 році була відкрита середня школа. 13 березня 1944 року село було звільнено від німецько-фашистських 16-30 26-30 1 в - 30 3-йклас - 30 1г-30 4а-30 46-30 Всього 360 учнів Заступником по навчальній частині призначений був Загорбанський С. Л. Директор школи Ісаєнко Н. П. Але 31 серпня в школу з'явилось лише 26% учнів. З 2 жовтня 1944 року розпочалось навчання у 5 - 8 класах. З ініціативи правління колгоспу (голови тов. Загородного В. Ф) в 1955 році колгоспники за свої кошти розпочали будівництво типової двоповерхової середньої школи, яку закінчили в 1961 році. 5 грудня - пам'ятний день для дітей села і колгоспників. В цей день учні ввійшли в свіжі і просторі класи. В школі добре були обладнанні кабінети - хімічний, біологічний, фізичний. Учням створенні всі умови успішного навчання, а й для культурного відпочинку. В школі була піонерська кімната, де під час перерв та після уроків проводилися з учнями різні бесіди, читалися лекції, доповіді, присвяченні знаменним датам, тематичні вечори та заняття гуртків художньої самодіяльності. Юні спортсмени знаходили місце для занять в добре обладнаному спортивному залі, де був весь необхідний спортивний інвентар. З 1962 року школа працює з продовженим днем. Харчування всіх учнів (293) здійснювалося за рахунок колгоспу, батьків та держави. Біля школи був географічний майданчик, навчально-дослідні ділянки є спорт площадка. В школі вирощується багато квітів, які прикрашають коридори та класні кімнати. Щороку за традицією в школі урочисто відзначається перший і останній дзвінок. В 1962 році в школі відбувся перший випуск десятикласників. В урочистій обстановці випускникам вручені путівки в життя, атестати про середню освіту. 12 юнаків і дівчат поновили велику армію будівників комунізму. 5 грудня 2011 року школа буде святкувати 50 річний ювілей.
Вони працювали в нашій школіПролетіли роки, моє неприпнуті коні, Багатьох із них уже нема в живих. Посріблилися і в їхніх учнів скроні, Але пам'ять вічно житиме про них. /Л. Г. Ревик/
Вчителі – наставники крилаті, Всіх дітей водили ви стежками знань, Заміняли в школі маму й тата, За усе сердечна вдячність вам. /Л. Г. Ревик/
Вони очолювали Розношенську загальноосвітню школуЗгадаємо сьогодні поіменно тих, Хто навчальний заклад наш зігрів Турботливо, з любов'ю і натхненно Згадаємо його директорів. Семен Михайлович прийшов у п'ятдесятім І цілих двадцять сім очолював років Він будував творив із колективом Двоповерхову школу в нашому селі. Тож Крижановський керував і правив Хазяйнував, навчав і будував Дбав про учнів, село, державу Тому й здобув пошану в земляків. Василь Іванович, Чапай ми всі казали Прийшов до нас з Великих Троянів Очолювати колектив наш став він, І меблі всі з старих на нові замінив. Недовго був Василь Іванович у школі, Всього лиш два неповних літ, А потім в школі керувати стала Любов Михайлівна, проте лиш один рік. У вісімдесятих тут директори мінялись, Хоча в державі в час цей був застій, А школа і село - все розвивалось І дав би Бог таких іще нам літ. Життя іде, і все без коректур І час міняється, і люди, і будівлі, І школа наша доти буде молода, Допоки сміх і гамір лунатимуть подвір'ям. Сьогодні ми в новій живем державі, Змінились цінності, обличчя і вожді, А те, чого учителі тебе й мене навчали, Залишилось незмінним у душі. /В. О. Галімон/ |
